Луг перецвів і взявся жовтизною
І спів пташиний до весни затих
Ти не втікай ще посиди зі мною
Попєм вина із кухлів золотих.
І хай чорніють в верхогірї круки
Попєм вина – хто кого перепє,
Поки ще муза – діва ніжнорука
Не нам – комусь – вінець лавровий вє.
Поки земля не в пополомі сніжній
Поки ще десь останній вяне цвіт
Попєм вино таке пянке і ніжне
Щоб став хоч трохи веселіщим світ.
Поки вино в злотаві кухлі ллється
Ще душу й серце звеселяє час
А те тепло що вколо серця вється
Мій добрий друже не покине нас.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854707
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський