Знайшов я від негод прекрасні ліки:
у віршах виливаю власне "фе".
Послухати мене – зо три каліки
стабільно йдуть в задрипане кафе.
Не треба більше віршики нікому.
Вируючі світи зопріли в них.
Нашкрябав три поемки – збив оскому
із китиці бентег непозбувних.
Чи то за мною ера не встигає.
Чи перед мене вирвалась доба.
Та між глухих тетерь пустельним гаєм
зі словом летимо кудись оба.
Кому це все здалося і... що далі?
Змілів цей світ в полові й метушні.
Коли рядки твої без геніталій –
ніхто їх і не слухатиме, ні...
Усе, що не вкладається в три кліки,
в три кліпи, в три хот-доги, в три "А-три", –
оцінять зо три відданих каліки.
Тож віршиками... носа підітри.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854570
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: Олександр Обрій