Я певно вже утратив, все що міг,
Лише залишились несказані слова,
Їх заплітає міцно в оберіг,
Моя чорнява і гаряча голова.
Вже певно відцвіли мої сади,
І відбуяв холодний цвіт зів'ялих квітів,
Постиглі та не зірвані плоди,
Солодким запахом згнили у тому літі.
Вже певно тут залишився один,
В широкім світі, дивного блукання.
Якщо серця тандем двох половин,
Свою я розчинив у кислоті кохання.
Нехай тепер рядки ганяють кров,
Нехай слова зплітає голова.
Пробач мені, моя любов,
В душі я певно вигорів дотла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854525
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2019
автор: sichpoet