[i][b]Прости мене, жіночий рід,
в гріхах не знала супокою…
Солодкий у кохання плід,
тече безкрайньою рікою…
Я рани гоїла свої,
ховала сором в темній ночі,
а ти в тривожнім своїм сні,
шукала судженого очі…
Прости мене, жіночий рід,
зухвало крала в тебе щастя…
шукала в помсті втіхи слід,
знавали гріх й твої зап’ястя…
Тече бурливая ріка,
між берегів мов діва в’ється,
не знає тільки той гріха,
хто з неї не нап’єтся…
[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2019
автор: ВАЛЕНТИНАV