Автобус був вже "на парах".
Але на борт прйняв ще трьох,
Двох хлопчаків .мале дівча.
Тож вирушати прийшов строк.
Мала гукала свою маму.
Підняла гвалт на весь салон,
А мама мабуть заблукала,
Мовчав далекий телефон.
Аколи врешті відповіла
Була далеко від мети.
Водій сказав тоді до діла:
"Може дитяток відпустить?"
Тут одна жінка захотіла
Якось малу відволікти.
Малу вмовляла і просила,
Але даремні ті труди.
Дівча пручалось ,вигиналось.
Навіть кусалось ,просто жах,
Апотім дзвінко прокричало,
Маленьким ротом :"Пішли нах...
Автобус реготом озвався
Така мала, таке вліпила
На волю крик дитячий рвався-
Громада діток відпустила.
Пішли розмови .сперечалки,
Хто її мама.де вона?
Невже в сімї лиш матюкалки.
Та це ж на все село ганьба.
Хтось каже:"Мама вихователь,
Та щей працює в дитсадку,"
А це вже трохи вищий щабель,
Де ж там узятись матюку.
Мораль тепер уже не в тренді,
Але сороки не дрімають.
Таку всолодять побрехеньку,
Так у багнюці обваляють.
Вовками бачим білий світ,
Дітей на відкуп у планшети.
А там бридоти і гидні,
Як мух на порченій котлеті.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854442
Рубрика:
дата надходження 12.11.2019
автор: Не Тарас