Сумну мелодію дощу
Читати можу на очах.
Не можу лиш сказати тих
Тяжкущих слів, що на вустах.
Повільно тьохка соловей
У сяйві вранішніх заграв.
Не хочу грати я ролей, -
Розлуки час гіркий настав.
Закінчив свою пісню дощ, -
Розстеляться хиткі стежки.
Ростиме на стежках тих хвощ,
А на одній завжди квітки.
Дорога та як полотно,
Що мати виткала в життя.
Його зіткала з моря сліз…
Нема тому вже вороття.
За кожне щастя чи печаль
Вкладала сивий волосок.
Та ще ти, мила, молода
Душею й плетивом думок.
Зібрала нам з собою в даль
Ти сильну волю до життя,
Терпіння, доброту й мораль,
І віру в чистоту буття.
Ми вірно йтимемо у світ
І певно встанемо з колін.
За це ми дякуєм тобі,
Прийми від нас низький уклін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85439
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.07.2008
автор: Ксюнька_smile