Під вальс осінній падолисту
Клен кучерявий літом снить.
Із сірих вікон неба чиста
У вічі дивиться блакить.
Не нарікай на темну долю —
Полонить душу сліпота.
Від неї просишся на волю,
А там від втрати пустота.
Не каламуть джерельце щастя,
Цінуй той скарб, що Бог дає:
До повноти буття причастя,
І радість в тім, що ти в нім є.
Більш не журись, що падолистом
День черговий йде в небуття,
Такий-бо задум сценариста--
Безсумний шлях без вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854368
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2019
автор: Valentyna_S