Навіки долоні стерті,
І обличчя уже не те -
Ми усі у полоні смерті,
Останні нитки життя плете.
Хочеться просто забути,
Усе, що приходить у снах,
У душі повно мокроти,
І серце розсипеться в прах.
Тільки думав я про себе:
"Ну все, я - Невидимий Мрак,
Я живий тільки для тебе,
І все, що у моїх словах".
Instagram: www.instagram.com/_pr0b0tr0n_
Facebook: www.facebook.com/pr0b0tr0n
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2019
автор: Garmata