***
Мить – це насправді, як бабине літо.
Сонячний зайчик – надії відбиток.
Погляд сягає до пройми вікна –
осінь гуляє надворі нудна.
Вись провисає сталевим відтінком.
Спазми судинні, таблетка із гінкго…
Осінь приходить завжди в однині.
Жінка п'є каву і думи сумні.
У листопаді – відпущення втоми.
Ставиш крапки, відкидаючи коми.
Пташечка синя зронила перо…
Пауза. Поштовх. Прискорена кров.
10.11.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854287
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2019
автор: Надія Позняк