Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.
В пітьмі ступає тихо часоплин,
секунди розсипає невагомі.
Зірниця зазорила неба край –
вже скоро перший промінь заіскриться.
Кохана, ти знайшла свій божий рай,
але чому ж тоді тобі не спиться?
Чому до ранку ти своїх очей
зімкнути і на мить ніяк не можеш?
Хай зніме Бог тягар з твоїх плечей,
я ж – оберегом стану на сторожі.
10.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2019
автор: Олександр Мачула