Шукаємо? Розтрачене й забуте,
Сміливе, невмируще і живе.
Шукаємо? Незнане, непочуте.
Раніше. І таке одне, своє ...
Зустрінемо, нас лагідно вітає,
Дарує у долонях цілий світ.
Розлючені, що раптом утікає,
І гордовито зиркає услід.
Куди ж воно ображено щезає?
Таке чуже, неначе й не було.
А нам здавалось: ось воно? Зітхає.
З-під лоба зиркнуло і болісно пішло ...
А ми ж не вершники, щоб так услід летіти,
Намріялись і вже не біжимо.
Без цього гону не виходить жити,
Для цього бігу нам таке дано?
Не здалися. Безмовні, не почуті.
Бредемо десь, вже у піску чоло.
Фортеці височать німі й забуті.
І небо мов ледь посиніле скло ...
Не здалися. Любили тільки щиро.
І щиро огризалися на зло.
А щастя наше нас не оцінило.
Тоді навіщо ж нам таке було?!
Ті, що хотіли й вірили безмірно,
І щиро переймались за своє,
Хто босоніж блукав між зір вечірніх,
Як добре, що ви просто поряд є ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854170
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Дружня рука