І чому мені так холодно? Не знаю...
І душа, мов темна прірва без країв,
Хоч і сумно - я не плачу, не страждаю,
Не чекаю не від кого теплих слів.
Не від кого, крім єдиної людини,
Та не відає вона про це, на жаль,
Ось чому в моїй безодні хуртовини,
Ось чому морозить серденько печаль.
Безперечно, мить настане, я це знаю,
І слова заповнять прірву без країв,
І колись ми посміємось, як згадаю,
Що змерзала у чеканні теплих слів.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854162
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Sukhovilova