Коли ясне сонце встає спозаранку
І перше проміння лоскоче лице,
Виходжу з думками до теплого ґанку,
Хоч вії ще сонні покриті свинцем.
Курю сигарету, відсуну фіранку,
Дивлюсь, як дерева за ніч розцвіли.
Де трави у росах у синім серпанку,
Як хором пісні солов’ї почали.
І серце радіє, і хочеться жити,
П’янкого повітря вдихнути ковток.
Наповнити груди і душу зцілити,
Приміряти зранку життєвий вінок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854102
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Віталій Назарук