Стопи як завжди стерті.
Я звик молитися смерті.
Мертві більше не вперті.
Світ летить в круговерті.
Мені усміхаються люди,
Покусані болем груди.
Байдуже, хто ж осудить?
В кінці нас усіх не буде.
Закохані в грудень очі,
Ніхто мене не захоче.
Виходжу посеред ночі,
Листя знайомо тріпоче.
Дрімає втомлена кішка,
Падаю знову до ліжка.
Душа єдина платіжка.
У мене залишилось трішки...
16.09.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854050
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Моряк