Немов у пастці власного життя,
Не пробачаючи себе за ілюзорну казку,
Я все тамую ніжні почуття -
І лиш у снах таку ненависну знімаю маску.
Ми там, у снах, нітрішки не чужі,
Палаєм пристрастю, на всі «але» закривши очі.
Спокійно так і мило там душі!
Як жаль, що вічними не можуть бути наші ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2019
автор: Тетяна Мерега