А осінь знає,що мені не все рівно,
тому на дворі,так красиво і тепло.
Хоч птахи відлетіли і листя на землі,
природа і все живе радіє,що є такі осінні дні.
Червоне яблуко,що сховалося під листям у саду-
куди не гляну,осінь показує свою красу
У всьому,навіть у павутині на вікні,
осінь нагадує-я теж закохана у літні дні.
І тільки старий кіт,що бродить по межі,
киває головою і муркотить,щось там собі.
Можливо хоче він,нам всім сказати,
що осінь,хоч коли може характер поміняти.
І завтра з ранку,морозами накриється земля,
і ніби не помітно,прийде біла зима.
Прийде і скаже,такі слова знайомі-
я тут,ви дрова на рубали,чи до приїзду мого ви готові.
Ось в чому,мене осінь розуміє,
та знаю без кота,що суперечити зимі,та не посміє.
Тому радію сонечку й листочкам,що опали-
можливо вони від осені,такого не чекали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854024
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Бабич