Не белькочіть та годі лихоманить.
Я з вами вже. Чекання пролилось по вінця...
Залишусь і надалі! Поталанить
Насамкінець - тим, хто згина колінця.
Отож бо сприйняли ви аксіому
Що думка світом рухає і зась
Тим, хто в раз сотий поминає догму
Та мітить втрапити в розумних масть.
Хто ж смислами наповнює Безмежність
І пророкує образи в Пустелі
Сполучує в Коханні Силу й Ніжність
Звертається, як Бог - до кожної оселі...
Облиште малювать ікони з мене!
Я більше ніж реальний серед вас.
Дивіться, зерна майбуття я зігріваю в жмені
Жерців натхненних, воїнів нестримних каст.
7 Листопада 2019 Року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854005
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Олег Мінгальов