А ти не мій.
Темніє лик у сонця.
І залишає кров
Любові сіль.
Свого позбулось
Щастя охоронця.
Шпильки буденність
Пхає звідусіль.
А ти не мій.
Птахи затихли в лузі.
Трава зів’яла,
Згорбилась верба.
Налив у душу
Вітер смутку музі.
І вірі хтось
Зірвав з чола герба.
А ти не мій.
Цю яву не зігнути.
Всі аргументи
хижо кажуть:
«Ні!»
І я спитала в долі:
«Як же бути?»
І я почула:
«Витопчи вогні!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)