А осінь шле останній поцілунок,
Даруючи, казкові колорити
І зітканий із листя подарунок
Знімає сміло із своєї свити
Така вже осінь щедра і багата
З квіток сплела чарівную хустину,
А я красуню, все отак благаю
Не підпускать подовше люту зиму
Її мінливість. то тепло, то злива
Нас загартує і додасть нам сил,
Я так люблю, коли вона грайлива,
То вітер розгулявся, тут вже стих
Хай не останнім буде поцілунок,
Я одягну чарівную хустину,
Щоби останній ніжний подарунок
Затримать ще, хоча би на хвилину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853992
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик