Я - просто жінка,
Вільна й не вільна у виборі життєвім,
Звичайно ж, є і слабкості миттєві.
Я ж просто жінка,
Іду осінніми стежками
І прагну висі, як птаха, хай із вітром та дощами.
Як кожній жінці,
Бажається добра в родині,
Щоби у розв’язанні спірності були єдині.
В жіночих генах
Ніжність та любов,
Тепло, обов’язок, кохання, щоб покров.
Аби відвертий сміх
І сльози щастя у очах,
І, дай, Господи, ніколи не пізнати слова страх.
Страх відчаю, тривоги, болю
Та відчуття, що втрапив у неволю
І йти вперед, бо є життя, твоє життя
Й воно не має іншого покрою.
07.11.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853974
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2019
автор: Валентина Ланевич