Понад річкою, понад темною
Дівчина гуляє...
Трави в кошичок та із свічкою
Тихенько збирає.
Під вербицею в глуху ніченьку
Козак помирає...
З тіла білого в землю чорную
Кров його втікає.
Подивилася й заходилася
Йому помагати...
Не дала смерті поживитися
Встигла врятувати.
Так співала вся і раділа вся,
Що кохання має...
Та пройшла та мить і минає час
Козак від`їжджає.
Не плач любонько, я прийду колись
Серце хай співає...
Сльози витри ти і лиш посміхнись
Я тебе кохаю...
Рік проходить, два, наче цілий вік
Козака немає...
А грудях вий, а грудях тихий крик -
Серденько чекає.
А в селі плетуть язики плітки,
Відьму в ній шукають...
Хрестяться попи і плюють баби,
Грізно проклинають.
Не така як всі, одержимая -
Їй у слід кидають...
Закохалася до безтямності...
То ніхто не знає.
Понад річкою, понад темною
Всім селом глумилися...
З криком в горлі і сплюндрована
Дівчина втопилася.
Несе ріка води темнії
Тихо, тихо в лісі...
- Будеш мавкою з очима зеленими,
Де шепоче листя...
Стрепенувся кінь і упав козак
На чужому полі...
І подумалось, що то Божий знак
Є й у нього доля...
Серце нудиться, місяць світиться,
Козак поспішає...
А у лісі тім шелестить листва:
"Я тебе кохаю!"
Тільки горе там і нема тепла,
Вітер завиває...
Одержимим став, очі у крові,
Все село палає...
Гойдається мавка на вітах верби
Цілує козак її, обіймає...
На мить схаменеться... Лиш чорна вода
У річці, що в лісі зникає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853962
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2019
автор: DarkLordV