В незайманім брехнею світі
Так сильно хочеться пожити -
Вдихнути щирості в легені
Й назавжди там її лишити...
Відчути правди смак солодкий
І жити, жити, жити, жити...
Завжди було цікаво, що відчувають люди, які часто говорять неправду і маніпулюють колегами, друзями чи рідними... Чи є там щось у душі - якась внутрішня боротьба з собою за власну щирість, чи може самоосуд, чи, можливо, обіцянки самому собі колись виправитись? Іноді так сумно, коли фіксуєш обман від, здавалося, близьких до душі людей... В такі моменти відчувається наявність якогось додаткового органу в організмі, якого не видно при УЗД, томографії і будь-яких інших дослідженнях, але він таки є... Це якийсь біологічний вид детектора брехні, який не можна побачити чи помацати - його вмонтовано десь в районі вилочкової залози і він ніяк не проявляє себе, аж поки на його локатори не потрапляє неправда - саме тоді йде автоматичний збій усіх злагоджених систем організму і сам собі перестаєш довіряти, бо ж повірити, що це робить друг, чи близька людина, абсолютно не реально. І найбільша біда в тому, що не можеш сказати отак, просто в очі людині: - "СТОП", "ДОСИТЬ", "ЗУПИНИСЬ", "СХАМЕНИСЬ", бо... не хочеться ображати... Спілкуватися, як раніше, вже не можеш і так паскудно себе почуваєш, наче сам нашкодив - одночасно і соромно, і шкода, і враження такі, що відмитись не можеш від бруду... А найгірше, що це реально негативно впливає на імунну систему - розквашує в шмаття...
Питання 1 - чи існує якийсь нейтралізатор брехні?
Питання 2 - як можна самостверджуватись за допомогою обману, коли для себе ти точно знаєш, що обманюєш і маніпулюєш?
Питання 3 - невже обман, це не тягар?
Питання 4 - як ти живеш, людино, щоденно плутаючись у своїх словах і не пам'ятаючи, що минулого разу, версія твоєї правди була зовсім інша?
#копирсанки
26.09.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853932
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2019
автор: Vita V-D