Ми віддаляємось…кожного разу
наша зустріч наче з далекого сну
живого після мору та сказу
що в зиму втягнув незграбну весну
ходимо ми собі водночас
серед тих,хто сто перевтілень проспить
і тих завжди щасливих невчасно,
хто живе саме в цю мить
ніхто із нас не буде останнім,
коли спитають про вічні дари
просто немає такого питання
для того, хто шепіт чує згори
та ми віддаляємось … ближче і ближче
кожний окремо до тих одкровень,
що приводять до мудрості й тиші…
далеко я від тебе лишень
© Elena Zinthenko 07.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853888
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2019
автор: Zinthenko Olena