І наливається вином,життєва чаша-
вином червоним і таким пянким.
І цей напій,наче дорога прикраса,
смакує солодко,але буває і терпкий.
Лунають тости,піднімаються бокали,
і побажання чути-де неглянь.
Всі говорили,співали,і танцювали,
і кольорами вигравав,повний бокал.
Бокал сіяє,як коштовний камінь,
його цінують і вдихають аромат вина.
На висоті його прикрасив,світла промінь,
і враз-і випили бокал,до дна.
Свято закінчилось,всі гості розійшлися,
і тільки запах від вина, нагадує про це.
Коли в бокал,роки життя рікою розлилися,
нам було весело і терпко,-як постаріли,пригадали все.
Ось так,ми випиваєм,кожний сою чашу,
ось так в бокалі,залишається тільки аромат.
Тому я так,всім свою думку скажу-
коли вас піднімають вгору й вихваляють - не завжди це є добрий знак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853859
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2019
автор: Бабич