Вже й листопад, а в лісі - *суш*...
І листя сепією вкрилось.
Кажу собі; - не йди, не руш,
Та ще красу не додивилась...
Ось зовсім свіжий мухомор,
Бліда поганка ледь пробилась.
З-під пня старого - гляну - моʼ,
Марона* шапочка з'явилась.
За цілу осінь не вдалось,
Знайти *біленьких* ні одного.
Зате, он там проперся лось,
Тут слід кабанчика малого.
А, в сосняку - смарагдами,
В промінні лапи виграють.
Так надивилась, що від втоми,
Ледь, з лісу, ніженьки несуть.
* марони - з італ. - коричневий,
а ще їх польськими звуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2019
автор: @NN@