Старенька хатина стоїть серед поля,
Між лип, що нагадують хрест.
Стоїть в чистім полі – така її доля,
Стоїть одинока, як перст.
Вітри-побратими шугають по полю,
Хатину свою стережуть.
Вночі спочивають, а зранку на волю,
Шукати пригоди ідуть.
Обходять здалека хатину цю люди,
Бо сила магічна в ній є.
Часами приходить, лиш той, хто заблудить,
Їй шану тоді віддає.
Тут стріха поросла, полин сивочолий
Вмостився на ній угорі.
Внизу, у затінку, що спить одиноко,
Пищать у кущах комарі.
Як літо приходить, вітри замовкають,
Над хатою хмари пливуть.
Вночі тут завжди солов’ї не змовкають,
А вдень тихо бджоли гудуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853803
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.11.2019
автор: Віталій Назарук