Намалюй ,мені сонячну весну!
Білосніжну вишню білу -білу.
Яка цвіте,розмаєм у саду
І наливає ягоду спілу.
Допий,любов не лишай на сльози!
Та не кажи,що є час для тебе.
І навіть,у травні є морози
Мете,снігом -захмарене небо.
А до осені,ще так далеко!
І вітер,цвіт вишні осипає
Сумує,в гнізді птаха лелека
Бо із нею,милого немає.
Коли ти ,є красива,молода !
здалеку, усміхається літо.
А час ,біжить удаль немов вода
Цвітуть,і в'януть,найкращі квіти.
Коли загубимо,ключі щастя
Не віднайдем,як голку у сіні.
Ми,всі прагнемо любові ,ласки
По-серед зими ,і в дні осінні.
Не залишай,мене на самоті!
Згоріти,листям від страждання.
Цвіте,любов у роки молоді
для тебе ,ягода кохання.
Намалюй,мені сонячну весну!
Щоб в душі ,квіт-ружа розквітала.
Нехай,із уст,лине слова"люблю"
Щоб від щастя,я до зір злітала.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853793
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2019
автор: Чайківчанка