Не сумуй

Не  сумуй

Відчуваєш  пустоту,
що  заповнює  всі  думки,
забуваючи  доброту,
що  втішала  б  теплом  руки.

В  ніч  вдивляєшся  в  самоті,
мов  чекаєш,  що  прийде  хтось,
бо  любов  ще  не  в  забутті
почуттям  ще  являє  щось.

Твої  очі  як  ті  зірки,
що  шукають  своїх  зірок,
але  всюди  одні  хмарки,
посірілий  світ  без  квіток.

Ти  питаєш  себе:  Чому?
Ти  питаєш  себе:  За  що?
Була  ж  вірною  лиш  йому,
а  для  нього  це  вже  ніщо.

Не  сумуй,  не  сумуй
за  ним,  бо  це  не  варто!
Не  сумуй,  не  сумуй,
йому  любов  є  жартом!
Усміхнись,  подивись
на  те,  як  сяють  квіти!
Відчинись,  повернись
у  світ  зі  свого  світу!

Непомітно  минає  час
днями,  тижнями  з  року  в  рік,
в  серці  вогник  той  ще  не  згас,
а  душа  вже  не  робить  крик.

І  от  сталось  одного  дня,
стріла  іншого,  як  життя,
зрозумівши,  що  ви  рідня,
відчуваючи  майбуття.

Не  сумуй,  не  сумуй
із  ним,  бо  він  коханий,
не  сумуй,  не  сумуй
як  милий,  непоганий!
Обійми,  поцілуй
за  те,  що  завше  поряд!
З  ним  радій  і  цінуй
його  ласкавий  погляд!

Віктор  Цвіт  03.09.19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2019
автор: Віктор Цвіт