Крокує листопад. Стрічаю ранок.
Складаю Богу дяку після сну.
Виходжу на балкон, немов на ґанок.
Вдивляюся у просторінь ясну.
Що бачу? Крячки став міський штурмують.
Ворони небо крилами беруть.
Вітри погодній день реанімують.
Підносить сонце в градуснику ртуть.
Дива! Ще вчора холод змієм вився.
Кусав дерева. Днесь усе не так.
На аличі зелений лист з’явився,
Трава очима світить, тне гопак.
І смута, що в мені кубельце вила,
Зникає, мов секунда у літах.
Ясніють думи, і міцніють крила.
І я злітаю вгору, наче птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)