Грішну пристрасть поклавши на втомлені ноти,
В Рея Чарльза вкраду романтичність і звук,
І допоки не вмре над штульрамою дотик,
На роялі життя, я зіграю свій блюз.
Я зіграю для тебе, все що є на душі,
Так, що вийде крізь пальці із вени вся кров,
Хай ця «музика вітру» затремтить уночі,
Та розбудить забуту тобою любов.
Про кохання зіграю, як ніхто ще не грав,
З клавіш вижму останню сльозинку-росу,
І в повітря вдихнувши інтервали октав,
В блюз душевний, твою заплету я красу!
Чорні клавіши стогнуть, а білі сміються,
Все так само в житті, Бог лиш нам диригент,
Давно очі сухі, гіркі сльози не ллються…
Так для кого й чому, стер всі пальці я вщент?
Знов для тебе я граю немовби в останнє,
На шипи схожі клавіши білих троянд,
Кров стікає по ним, в небо синє лунає
Голос хриплий і впертий: Тебе не віддам!
Грішну пристрасть поклавши на втомлені ноти,
Я зігнувся вже й сам над роялем життя,
Та я гратиму далі, старатимусь доти,
Поки з пальців кривавих не вийде душа.
Я й на небі ділитимусь блюзом кохання,
І хай янголи скажуть мені онімій,
Не закину і гратиму поки десь зрання,
Ти на хмарах, не скажеш, що я тільки твій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2019
автор: Ярослав Ланьо