Навпрошки…

Вечір,  яскравий  ліхтар,
Мряка  осіння  на  скронях.
Зірка  в  обіймах  у  хмар
І  кошеня,  нече  сонях.
тягне  голівку  свою
в  сонячно-теплі  долоні.
Рушить  в  чужому  Раю
потяг...  а  я  на  пероні...
З  рук  випускаю  квитки,
в  серці  відчувши  утому.
Ми  з  кошеням  навпрошки
йдемо  без  когось  додому...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853553
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2019
автор: Ірин Ка