Синочку мій, ти маєш власний дім,
Ти маєш крила, научивсь літати.
Запам’ятай одне у світі цім,
Батьків завжди ти маєш шанувати…
Бо з маленьку, як плакало дитя,
Матуся з тисяч чула плач синочка.
Дитя кормила, потім сповила,
Дрімала стиха в темному куточку.
Наша любов понині ще жива,
Ми і плече з небес підставить можем.
Любов батьків неначе купина*,
Дітям про неї забувать негоже.
*Тут «Неопалима купина»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853437
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 02.11.2019
автор: Віталій Назарук