[i]І[/i]
Осінь посіяла зерня,
йде у поля і гаї
і пересаджує зелень
у зоопарки свої.
Нація вміє радіти
миру, тайзі і війні.
Будемо і зеленіти,
і засихати на пні.
[i]ІІ[/i]
Арії орють і сіють.
Поки вертає весна,
їм восени зеленіють
вруна, ялина, сосна.
Хамелеони і юди
не помічають краси –
як прикрашає усюди
ива зелена ліси.
Ще ідемо по барвінку
і по межі золотій.
«Матері вашій ковіньку!» –
вийся, буяй, зеленій!
Та не ідеться людині –
риє й копає на зло,
зелень міняє на гривні,
а кумачі – на зело.
[i]ІІІ[/i]
Люди не дуже і темні:
є таємниці воєнні,
а на Русі – ідіот.
І розуміє народ:
є чоловічки зелені ,
а на границі – «развод» .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853426
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2019
автор: I.Teрен