То була ніби в тумані,
то горіла у вогні...
І не спала, і не їла,
я три ночі і три дні...
Десь поділась моя сила,
я вже й воду не пила...
І здавалось відчувала,
що це смерть моя прийшла...
Я уже й не розуміла,-
чи я мертва, чи жива...
Не підвладне було тіло,
я й піднятись не могла...
Я ковтала якісь ліки,
спала й просиналася...
І у снах тих чула крики,
та все ж не здавалася...
Слава Богу,все минуло,
ніби я вже ожила...
Роззирнулася навколо,
і до тями вже прийшла...
Помаленьку якось встала,
навкруг оглядалася,
і води уже ковтнула,
й навіть усміхалася...
Помаленьку ворушилась,
їсти не хотілося...
Богу й долі помолилась,
в голові морочилось...
Відчувала, що не вмерла,
сили набиралася...
На подвір"я якось вийшла,
хоч і спотикалася...
І собаку, і кота,
уже відгодувала...
Навкруг мене красота,
вже майже й здорова я...
Чи насправді так було,
чи мені приснилося...
Все в тумані пропливло,
й жити захотілося...
Я раділа що жива
все таки лишилася...
Хоч була я ще слабка,
та вже й усміхалася...
Я не знаю, що було,-
ці три дні зі мною...
Слава Богу відпливло,
і живу я знову...
Так буває у житті,-
восени й зимою...
І ми згадуєм тоді,
всі віражі долі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853399
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2019
автор: геометрія