Другові…

                             Моєму  Янголу  Охоронцю

Сліди  на  мокрому  піску,
Їх  лижуть  хвилі...
Іду  на  кладочку  хистку,
Думки  зболілі
Несу,  дарунком  до  води,
Вона  все  знає,
Приймає  всіх  і  у  собі
Кінці  ховає.
Стою  й  не  бачу  вороття...  
Та  раптом  -  крила
Розправив  хтось  у  небесах,
Немов  вітрила.
І  заспокоїлась  вода,
Притихла,  вщухла,
Іду  по  ній,  мов  по  землі,
Біда  потухла.

Як    добре,  коли  поряд  є,
Твій  друг  крилатий,
В  останню  мить  не  дасть  тобі
На  кладку  стати.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2019
автор: @NN@