Туманами лягли розчарування
На ґанок мого дивного життя,
Дверями тихо рипнуло кохання,
Побігло десь, залишивши взуття.
Я сіла на сходинці, вітер віє,
Пече сльоза гаряча на щоці,
Літає жовте листя, вечоріє,
Зникають в часі рани і рубці.
І це переживу, я вже втрачала,
І біль колись так само відболить,
Я просто проводжала і мовчала,
Я просто відпускала, хай біжить.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853312
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2019
автор: Sukhovilova