Дядько Грім дозволу не питає,
Свою справу він добре знає...
На баскому чорному коні,
І спинить його нікому, ні...
У червоній свитці й шароварах,-
Скаче дядько Грім на хмару...
Каже: "Гей, сестрице,годі спати,
Пора поля і степи поливати!"
Тітка Хмара - лінивиця,
За порядком не дивиться,
Хоч і любить поливати,
Та ще більше любить спати...
"Гей, сестрице!"- Грім гукає!
Та ж мовчить, бо ще дрімає...
Грім кричить: " Вже досить спати,
Пора ліси поливати,
І степи, поля і гори,
І незвідані простори...
І землиця хоче пити,
Без води ж то їм не жити!"
Тітка Хмара вже проснулась,
Дядьку Грому усміхнулась,
Потім враз зареготала,
Сина свого погукала:
"Гей, синочку-Веселинцю,
Йди до мене веселитись,
Принеси сюди хлюща,
Веселитись хочу я,
Поллємо степи й поля,
І ліси, й садки, і гори,
І незвідані простори..."
Веселинець не барився,
Біля хмари він спинився,
Нахилив лійку з водою,
Полилась вода рікою...
Дядько Грім розправив вуса:
-Ось і я тут знадоблюся,
Ще й дістав свої литаври,
Загриміли усі барви...
-Обережно, дядьку Громе,
Не лякайте більш нікого!..
-Ха-ха-ха!-регоче Грім,
Налякаю все і всіх...
Нахилився він з коня,
І побачив зайченя,
Перелякане стояло,
Маму голосно гукало...
Змилостививсь дядько Грім,
І вже більше не гримів,
Стрибнув знову на коня,
Та й поїхав звідтіля...
А за ним і тітка Хмара
Потихеньку почвалала...
Зайченя дуже зраділо,
Ще й намокнути не вспіло,
Бо ховалось під сосною,
Й дощ пішов вже стороною...
Зайченя те роздивилось,
Щиро й радісно всміхнулось,
Поміж мокрими кущами,
Поспішило вже до мами...
Про пригоду зайченяти,
Я й рішила написати,
Чи це так було, чи ні,
Невідомо це й мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853292
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.10.2019
автор: геометрія