Слова листя , зотліле із вуст,
Таке ж сухе, зривається байдуже...
Даремно закружляє, тільки хруст,
Ти чуєш під ногами, але ж друзі...
Як ехо із минулого, привіт,
А часу крихти, мало, моветони...
І попри жала непотрібності, що лід
Ніде ти не сховаєш тої змови,
Сердечної, бо осінь дорога.
У почуттях жалями обіймає
От тільки пусткою зриваються слова
Бо часу нам на всіх не вистачає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853174
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2019
автор: Квітка))