Дозріває ніч невидимо дощем,
знов проллє смолисте небо сльози.
Ручка, зошит і думок вразливий щем…
Як же ранять завтрашні прогнози!
Ми удвох…
Насправді, ми – на самоті.
Жити порізно – гірка наука.
Осінь дні розмалювала золоті,
десь там зачаїлася розлука.
Я з тобою. Але все-таки… одна
зустрічаю розсвіт біля вікон.
Кава.
Чорний шоколад.
Бокал вина.
Тихий сум за справжнім чоловіком…
Суть не у безсонні, чи в тривожнім сні,
і не в римах, що течуть струмками.
Вдвічі важче нам, бо в ці простиглі дні,
доторкнутись можем лиш думками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853065
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2019
автор: Полісянка