Заховаємось від усіх,
зазирнемо у інший вимір,
де ні кроків,
ні голосів,
позачасся
і невловимість...
Де ні ночі,
ні снів,
ні сліз,
тільки тиша, що гоїть рани...
Де любов,
наче кисень - скрізь,
світ за гранню
і ми - на грані...
Просто зникнемо -
нас нема
і окремо уже не буде...
Наші сонячні імена -
теплим сяйвом у Божих грудях.
Кличуть нас у свої сади
тиха осінь,
туман-сновида...
Я піду,
тільки ти - веди.
Може, я - твоя Атлантида...
Не покину,
не потоплю,
не зведу у безодню смути.
Як невимовлене
"Люблю!",
Ти не зможеш мене забути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852994
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2019
автор: Сонячна Принцеса