У дзеркалі осінньої води,
Розбиті скалки літа золотого.
Куди ж ти моє, сонечко? куди?
Не забирай із серця дорогого.
Бо як я буду жити без тепла?
Коли нема до кого прихилитись...
Я хочу, щоб в душі моїй жила,
Та іскорка, щоб взимку обігрітись.
Холодні сльози падають з небес,
За нездійсненним доля гірко плаче.
"Немає щастя, треба жити без" -
сказали мудрі люди...що ж, побачим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852948
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: majra