Одинокий день мандрує,
Сонце осяює йому шлях.
Золотиста осінь його стимулює,
Встиляє килимові доріжки в полях.
Він щиро працював і втомився,
Присів у лузі відпочить.
Чистими водами вмився,
Слухає, як потічок дзюрчить.
Любується, як вкрила землю позолота,
Притихли оголені сади.
Їм мерзнути, ще не охота,
Однак, вже грядуть сірі холоди.
На видноколі сонце догорає,
День за ним пошкандибав.
Серед смерек, нічліг вибирає,
Із гілок, м'яке ліжко змайстрував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852944
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: Віктор Варварич