Колись зустрілись Хлопець і Смартфон.
Один з них був відмінник, другий дуже модний.
Для Хлопця була зустріч - майже сон,
Це була його мрія, наче нагорода!
Ніщо тепер не мало розлучити їх:
Ні друзі, ані спорт, ні вулиця, ні школа.
Ні голосний й дзвінкий дитячий сміх,
Нічого з цікавенького, що коїться навколо!
І став потроху Хлопець угасать.
Не чув вже вчителів, батьків, дідів та інших,
Хотілось із Смартфоном лише грать:
Чи може бути щось, хоч трохи цікавіше?
Хлопчина став сліпий, глухий і злий,
До того ж, перестав із будь-ким спілкуватись.
У віртуальнім світі розчинивсь,
І в решті-решт зник геть!
Втім, не покинув грати…
Та зрозуміло, що мораль не в тому,
Щоб телефону зовсім не торкатись.
Новітні технології – то добре!
Але в усьому треба міру знати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852892
Рубрика: Байка
дата надходження 28.10.2019
автор: Gliuck