Ранкове сонце пробиває скрізь дерева,
Своє проміння світло золоте,
І наче ти один, нікому вже не треба,
Ніхто не хоче бачити тебе.
Ти встав, подумав, випив чаю,
Ще й на гітарі щось пробурмотів,
Дивився на пташок, що відлітали з гаю,
І раптом свою голову схилив.
Ти засмутився? Та чому ж? Не знаю...
Не знаю я, для чого в світі жить,
Коли пташина в небі вже літає,
Моє життя, мов камінь той, лежить.
Та що ж робити, хто мені підскаже,
Як далі в цьому світі "бить",
Як камінь закотити в яму,
Щоб знову, заново почати жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852872
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: A. V.