Кришталевим інеєм,покрилася трава,
коли морозами,окуталась земля.
Листочок одинокий,на яблуні звисає,
на сонечку ранішньому,він кольорами грає.
І павутина,свої струни розпрострела на вікні,
на струнах вітер виграває,ноти чарівні.
А муха,що на вікні кружляє і жужить,
потанцювати,під мелодію спішить.
Така картина Осені,у нашому селі,
доповнюють картину люди,що працюють на землі.
Осінь картину намалювала,без пера,
показавши свій талант,в красі села.
І ця картина,у жовтих кольорах,
а ще у високих горах і буйних лісах.
А білий іней доповнює,цю всю красу,
яку побачивши,промовиш-як край,я свій люблю.
Так Осінь чарівна,показує себе,
і щоб сподобатись,використовує усе.
Усе,що бачимо,що радує наш зір,
і як митець малює,картину-"Осінній твір".
Ось коли у Осені слів вже,не стане,
й красками малювати перестане.
Прийде її наступниця,біла Зима,
яка не признає,крім білого,ні які кольора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852827
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: Бабич