Приснилась осінь, в ній павук рутинно
Плете й плете між гіллям павутину,
Горобини червоні грона вкупі
Оплела павутина наче купіль.
А час втікає – невмолимий спринтер
Минає павутиння лабіринти,
І розриває тишу там де вузько
Сухої гілки під ногою хрускіт.
І осінь виставляє все на осуд
І тіло й душу і немитий посуд,
І піднімає вітер наче маску
Десь на річищі посивілу ряску.
Скидає осінь все чого не жалко
Та час як завжди переважить шальки.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852813
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський