Такий туман, що не видати світу.
Видовище - незвичне і сумне.
А я тримаюсь за вчорашнє літо,
тобою, ніби сонцем, наливне.
Я бережу ці промені незгасні -
присутності твоєі мережу.
Густий туман вкриває землю рясно,
немов, мені окреслює межу...
І сповільняє дихання планета,
димами оповиті полюси...
Відлунює душі моєі "Де ти?!"
в краплиночці ранковоі роси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852799
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: Сонячна Принцеса