На високій горі,
та при ясній зорі –
явір стиха мені
про життя гомонів;
про зелену вербу,
нею світ йому був,
та над ставом вона
очі вниз порина...
І чому так бува –
їм би разом стоять,
ніжні мовить слова,
вітами обійнять...
Чому мила сама,
долі й щастя нема?
Та й я сам на горі,
в Україні моїй...
*
Тільки й мені радість
і душі відрада –
ці поля і плаї
мов би в Божім раї...
Ще б моєму люду
не жить при облуді
і свою земельку –
пестити Омельку...
27.10.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852789
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: Променистий менестрель