Яка ж розкішна ти, з рудим волоссям!
І блиск в медових чарівних очах.
Весна і літо – зрілості колоссям
В тобі…У пір’я врешті вбрався птах.
Зі всього року дивне стоголосся.
Зваблива врода, завжди лад в думках.
На тобі, Господине, рік прийдешній.
І час, і долі у твоїх руках,
Історії щасливі та невтішні.
Лягає слава золотом в роках.
Красуне пишнотіла та рум’яна,
Рясним намистом сліпиш очі всім.
Тебе чекає дівчина кохана,
Засватана – гучне весілля в дім.
У щедрості ні з ким ти незрівняна.
Вродлива, зріла мов красуня- жінка,
Не підступити, не збагнути суть.
Ось, літа бабиного павутинки
Срібляться…І птахи зібрались в путь…
І кожен день міняються картинки.
Яка ж ти різна, Осене, мов жінка!
24 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2019
автор: палома