" Життя прожить - не поле перейти ," -
Сказав колись один мудрець.
Не поспішай , стежиною земною йти
І не мандруй ніколи навпростець.
Життя стрімке: летить, як піна в вир.
У суматосі справ не помічаєм ми.
Життя прекрасне - ти у це повір,
То Божий дар, тому його прийми.
Ми за своє життя - завжди в одвіті.
Оберігати треба, як дитя.
Не доглядів, як скло, уже й розбите.
Зірвалося, - летить у небуття...
Живи із вірою, надією, кріпись.
Скажи собі: - Мені ще довго жити!
І міцно за життя своє держись,
Щоб внукам й правнукам радіти.
" Життя прожить - не поле перейти, " -
Цю мудру істину запам'ятай.
Не поспішай! Свій шлях земний пройти,
Люби життя, шануй, оберігай !
Примітка: одвіт - відповідальність ( синон.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852729
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: Галина Лябук